Через найкоротший час можна було побачити Івана Миколайовича на гранітних сходах амфітеатру Москви-ріки.

Знявши з себе одежу, Іван доручив її якомусь приємному бороданю, який курив самокрутку біля рваної білої толстовки і розшнурованих стоптаних черевиків. Помахавши руками, щоб охолонути, Іван ластівкою кинувся у воду. Дух перехопило у нього, така була холодна вода, і майнула навіть думка, що не вдасться, мабуть, вискочити на поверхню. Однак вискочити вдалося, і, віддуваючись і фиркаючи, з круглими від жаху очима, Іван Миколайович почав плавати в чорній воді, що пахла нафтою,між зламаних зигзагів берегових ліхтарів.

Коли мокрий Іван пританцьовував сходами до того місця, де залишилося під охороною бороданя його одежа, з'ясувалося, що викрадено не тільки друге, а й перший, тобто сам бородань. Точно на тому місці, де була купа вбрання, залишилися смугасті кальсони, рвана толстовка, свічка, іконка і коробка сірників. Пригрозивши в безсилій злобі комусь вдалину кулаком, Іван одягнувся в те, що було залишене.
