Тітка стрибнула через бар'єр, потім через чиєсь плече, опинилася у ложі; щоб потрапити в наступний ярус, потрібно було перестрибнути високу стіну. Тітка стрибнула, але не дострибнула та поповзла назад по стіні. Потім вона переходила з рук у руки, лизала чиїсь руки та лиця, підлізала все вище і вище і нарешті потрапила на галерку...

Через пів години Каштанка йшла вже по вулиці за людьми, від яких пахло клеєм та лаком. Лука Олександрович гойдався та інстинктивно, навчений досвідом, намагався триматися подалі від канави.

— У безодні гріховній валяються в утробі моїй...[153],
— бурмотів він. — А ти, Каштанко,— непорозуміння.
Супротив людини ти все одно, що плотник супротив столяра.

Поруч з ним ходив Федюшка в батьківському картузі.
Каштанка споглядала їм обом у спини, та їй здавалося, що вона давно вже йде за ними і радіє, що життя її не закінчувалося ні на хвилину.
