Фіолетова спина труснулася, але, більш за все, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, що говорили російською Коровйов і його знайомий.
— Короші? — суворо запитував фіолетовий покупець.
— Світова, — відповідав продавець, кокетливо ковиряючи гострим ножем під шкірою.
— Короші люблю, поганий — ні, — суворо говорив іноземець.
— А як же! — звеличено відповідав продавець.
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку.
— Спекотно сьогодні, — звернувся Коровйов до молоденької, червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це. — Скільки коштують мандарини? - поцікавився тоді у неї Коровйов.
— Тридцять копійок за кілограм, — відповіла продавчиня.
— Все кусається, — засопівши, підмітив Коровйов, — ех, ех... — Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого: - Їж, Бегемоте.
Товстун взяв свій примус під пахву, заволодів верхнім мандарином у пірамід і, тут же зі скоринкою з'ївши його, взявся за другий.
