— Мій брат — теж офіцер, моряк, але він сімейний, має дружину і троє дітей. Га!

Чухонець чомусь дивувався, по-ідіотськи широко посміхався, коли вигукував «га!», і раз у раз продував свою смердючу трубку. Климов, якому було недобре і важко було відповідати на питання, ненавидів його всією душею. Він мріяв про те, щоб вирвати з його рук осоружну трубку та жбурнути її під диван, а самого чухонця прогнати кудись в інший вагон.

«Огидний народ ці чухонці і ... греки, — думав він. — Зовсім зайвий, ні до чого не потрібний, огидний народ. Займають лише на земній кулі місце. До чого вони?»

І думка про чухонців і греків виробляла в усьому його тілі щось на зразок нудоти. Для порівняння хотів він думати про французів та італійців, але спогад про ці народи викликало в нього уявлення чомусь тільки про шарманщика, голих жінок та закордонні олеографії, які висять удома у тітки над комодом.
