— Ні, брате, пробач... не можу більше пити!
— Я пригощаю! Нашому брату знижка — мертвець і той вип'є. Люди по гривеннику платять, а ми — по п'ятаку. Дешевше від грибів!

Приятелі випивають, при цьому газетник хитає головою і рішуче крякає, ніби вирішив померти за правду.

— Він грає не серцем, а розумом! — продовжує благородний отець. — Справжній актор грає нервами і піджилками, а цей лупить тобі, ніби по граматиці чи прописах.... А тому й одноманітний. Він у всіх ролях однаковий! Під якими соусами ти щуку не подавай, а вона все одно щука! Ось так от, брате... Пусти ти його в мелодраму чи трагедію, так і побачиш, як він з'їжачиться. У комедії кожен зіграє, ні, ти в мелодрамі чи трагедії зіграй! Чому у вас мелодрам не ставлять? Бояться! Людей немає! Ваш актор не вміє ні одягтися, ні крикнути, ні позу прийняти.
