— Дурниці! Ви завжди знайдете виправдання! А чи не могли б ви дрова колоти?

— Я не відмовляюся, але нині й справжні дроворуби сидять без хліба.

—Ну, всі дармоїди так міркують. Запропонуй вам, так відмовитеся. Чи не хочете у мене поколоти дрова?

— Прошу, поколю...

— Добре, подивимося ... Чудово... Побачимо!

Скворцов заквапився і, не без зловтіхи, потираючи руки, викликав із кухні куховарку.

— Ось, Ольго, — звернувся він до неї, — поведи цього пана в сарай, і нехай він дрова поколе.

Шарпак знизав плечима, наче дивуючись, і нерішуче пішов за куховаркою. За його ходою видно було, що погодився він іти колоти дрова не тому, що був голодний і хотів заробити, а просто з самолюбства і сорому, як спійманий на слові. Помітно було також, що він сильно ослаб від горілки, був нездоровий і не відчував ані найменшого бажання працювати.
