— Ви — пан Малахін? У вас бики? Вісім вагонів? Як же тепер бути? Ви спізнилися, і чотирнадцятий номер я вже пустив уночі. Що ж ми тепер будемо робити?

Молода людина двома рожевими пальцями обережно бере Малахіна за хутро кожушка і, переступаючи з ноги на ногу, ласкаво і переконливо пояснює йому, що такі-то номера вже пішли, а такі-то підуть, що він готовий зробити для Малахіна все від нього залежне. І по обличчю його видно, що він дійсно готовий зробити приємне не тільки Малахіну, але навіть усьому світові  такий він щасливий, задоволений і радий! Старий слухає, і хоча зовсім нічого не розуміє в хитромудрій поїзній нумерації, але схвально хитає головою і сам торкається двома пальцями ніжної ворси шорсткого пальта. Йому приємно бачити і слухати пристойного і ласкавого молодого чоловіка. Щоб зі свого боку показати йому свою прихильність, він виймає десятирублівку, подумавши, додає до неї ще два рублі і подає їх начальникові станції. Той бере, робить під козирок і граціозно пхає собі в кишеню.
