І поклав слухавку, негідник.

Що далі відбувалося в квартирі N 50, невідомо, але відомо, що відбувалось у Никанора Івановича. Зачинившись у себе у вбиральні на гачок, він витягнув з портфеля пачку, нав'язану перекладачем, і переконався в тому, що в ній чотириста рублів. Цю пачку Никанор Іванович завернув в обривок газети і засунув у вентиляційний хід.

За п'ять хвилин засідач сидів за столом у своїй маленькій їдальні. Його наречена принесла з кухні обережно нарізаний оселедець, густо посипаний зеленою цибулею. Никанор Іванович налив лафітничок, випив, налив другий, випив, підхопив на виделку три шматка оселедця... і в цей час подзвонили, а Палагія Антонівна внесла каструлю, що парувала, лиш глянувши на яку можна було здогадатися, що в ній, у гущі вогняного борщу знаходиться те, смачнішого за що нема нічого в світі, – мозкова кістка.
