Залишалося припустити, що заспана і дивна особистість полетіла з дому, як птиця, не залишивши по собі ніякого сліду. Аннушка перехрестилась і подумала: ,,Так дійсно квартирка номер п'ятдесят! Недарма люди говорять! Оце так квартирка.
Не встигла вона подумати, як двері зверху знову грюкнули, і другий хтось побіг зверху. Аннушка притиснулась до стіни, і бачила, як якийсь достатньо шановний громадянин з бородою, але ледь-ледь поросячим, як здалося Аннушці обличчям пройшов мимо неї і, як і перший, покинув будинок через вікно, також знову-таки і не думаючи розбитись на асфальті. Аннушка забула вже про мету свого походу і залишилися на сходах, хрестячись, ойкаючи й сама з собою розмовляючи.
Третій, без бороди, з круглим бритим обличчям,у толстовці, вибіг зверху через короткий час і так само полетів у вікно.
