Про вумне або не надійтесь на князів, на синів людських, у них нема спасіння © Пс. 146.
Дуже часто можна почути думку, що коли людина займається чимось складним, то вона розумна, бо щоб опанувати щось складне, потрібен неабиякий інтелект. Замолоду я теж так вважав і уважно придивлявся до того, що роблять ті, кого я вважав розумними. І навіть чогось навчився у них. Але потім, для себе, вніс деякі корективи в цю точку зору.
Як правило, люди плутають розум та навичку. Людина досягла чогось у своїй вузькій царині. Як один казав, навчилася дрочити навприсядки. А в усьому іншому — дурник дурником. Така людина буде експертом у своїй царині, але упаси вас Боже слухати його роздуми про ще щось. Саме у цьому криється розгадка успішних двієчників та неуспішних медалістів.
Втім це кращий варіант. "Горе від розуму" відбувається коли у людини "широкосмуговий" інтелект, який часто супроводжується високим его. Тоді людина занадто покладається на свій інтелект та досвід. А людям властиво лажати і при цьому навіть не усвідомлювати де саме. І тоді провал стає болем для себе і навколишніх. І що вищий інтелект та его, то болючіше людині і тим, хто її оточує.
Ще одна пастка високого інтелекту: це зустрітися з іншим інтелектом. Все, кранти, его продукує заздрість і людину починає ковбасити, збільшуючи вірогідність десь налажати.
З цим щось можна зробити, але це вже інша розмова.
Інтелект може мати й інший цікавий ефект. Нам властиво вищі показники сприймати за нижчі¹. Коли на початку нульових я почув про неминучість війни з Росією, я та інші сприйняли його за фріка. Життя показало, хто саме фрік² 🙂
Тому не варто занадто орієнтуватися на тих, хто видається вам розумним. Їхні розум і досвід — це їхнє, дуже не факт, що у тебе вийде повторити. Особисто я орієнтуюсь на експертну думку, але саме у тій царині, де людина довела свою компетентність. Бо й тут дуже лажають.
--
¹ — ми тут не самі, гугліть integer overflow.
² — але, частіше за все, фрік це фрік 🙂
