Чекаючи поки затихне шторм, Гудло Бенкс та я вирішили не повертатись протягом 5 днів. Коли ми насмілились знову заїхати до будинку, то Мей Марта Мангум та її батько вже зникли. Зникли! Будинок, який вони орендували, було зачинено. Їхній маленький магазинчик товарів та пожитки також зникли.

І жодного слова прощання жодному з нас від Мей Марти — ні білої записочки, причепленої до куща глоду; ні позначки крейдою на стовпі воріт, ні листівки на пошті, що дали б нам знак.

Щоб відшукати втікачів, протягом двох місяців я та Гудло Бенкс окремо спробували всі варіанти, до яких тільки могли додуматись. Ми використали нашу дружбу та вплив на продавцеві квитків, на конюхові, кондукторах потягів, та нашому єдиному і одинокому констеблі, але безрезультатно.
