На мозаїчній підлозі біля фонтана вже було приготоване крісло, і прокуратор, не дивлячись ні на кого, сів у нього і протягнув руку вбік.
Секретар шанобливо вклав у цю руку шматок пергаменту. Не втримавшись від болючої гримаси, прокуратор скосо, бігло прочитав написане, повернув пергамент секретарю і з важкістю промовив:
— Підсудний з Галілеї? До тетрарха справу надсилали?
— Так, прокураторе, - відповів секретар.
— І що ж він?
— Він відмовився дати висновок у справі і смертний вирок Синедріона направив на ваше затвердження, — пояснив секретар.
Прокуратор смикнув щокою і тихо промовив:
— Приведіть обвинуваченого.
І тут же з  саду під колони на балкон двоє легіонерів привели та поставили перед кріслом прокуратора чоловіка років двадцяти семи. Цей чоловік був одягнений у старенький й розірваний хітон. Голова його була прикрита білою пов'язкою з ремінцем навколо лоба, а руки зв'язані за спиною. Під лівим оком у чоловіка був великий синець, у кутику рота — садно із запеченою кров'ю. Прибулий з тривожною цікавістю дивився на прокуратора.
