На це Стравінський попереджувально-ввічливо нахилив голову.

— І ви — тут головний?  — продовжував Іван.

Стравінський і на це вклонився.

— Мені з вами треба поговорити, — багатозначно сказав Іван Миколайович.

— Я для цього і прийшов, — відгукнувся Стравінський.

— Річ ось у чому, — почав Іван, відчуваючи, що настав його час, — мене в божевільню вирядили, ніхто не бажає мене слухати! ..

— О ні, ми вислухаємо вас дуже уважно, — серйозно і заспокійливо сказав Стравінський, — і в божевільню вас рядити ні в якому разі не дозволимо.

— Та слухайте ж: вчора ввечері я на Патріарших ставках зустрівся з таємничою особистістю, іноземці не іноземцем, який заздалегідь знав про смерть Берліоза та особисто бачив Понтія Пилата.

Свита безмовно і не рухаючись слухала поета.

— Пилата? Пилат, який жив за Ісуса Христа? — мружачись на Івана, запитав Стравінський.

— Той самий.
