І тоді прокуратор подумав: "О, божечки! Я питаю його про щось непотрібне на суді... Мій розум мені більше не служить..." І знову йому привиділася чаша із темною рідиною. "Отрути мені, отрути!"
І знову він почув голос:
— Істина передусім у тому, що у тебе болить голова, і болить так сильно, що ти навіть подумуєш з остраху про смерть. У тебе не тільки немає сил, щоб говорити зі мною, тобі навіть важко дивитися на мене. І зараз я мимоволі стаю твоїм катом — це мене засмучує. Ти не можеш навіть і думати про щось і мрієш лише про те, щоб прийшов твій собака, єдине, очевидно, створіння, до якого ти прив'язаний. Але муки твої зараз закінчаться, голова не болітиме.
Секретар вирячив очі на арештанта і не дописав слова.
