Буфетник повільно підвівся, підніс руку, щоб поправити капелюха, і усвідомив, що його на голові нема. Йому жах як не хотілося повертатися, але капелюха було шкода. Трохи подумавши, він усе ж таки повернувся і сказав.
— Що ще там? — запитала його проклята Гела{=>.
– } Я капелюха забув, — шепнув він, показуючи свою лисину. Гела повернулася, буфетник подумки плюнув і заплющив очі. Коли він їх відкрив, Гела подала йому капелюх і шпагу з темним руків'ям.
— Не моє, — шепнув буфетник, відпихуючи шпагу і швидко надіваючи капелюха.
— Ви справді без шапки прийшли? — здивувалася Гела.
Буфетник щось буркнув і швидко пішов донизу. Його голові чогось було незручно і занадто тепло в капелюсі; він зняв його, і підстрибнув від страху, тихо зойкнувши. В руках у нього був оксамитовий берет з півнячим пером. Буфетник перехрестився.Тієї самої миті берет нявкнув, перетворився на чорного кота і, скочивши назад на голову Андрію Фокичу, всіма кігтями вчепився в його лисину. Відчайдушно закричавши, буфетник кинувся бігти донизу, а котик упав з голови і чкурнув догори по сходах.
