Минав день, і навіть у сутінках вони могли бачити самотній лист плюща, що чіплявся до його стебла навпроти стіни. І тоді, з приходом ночі, північний вітер знову послабився, поки дощ усе ще бився об вікна і тарабанив по голландському карнизу.

Коли було достатньо світло, Джонсі непохитно наказала підняти заслону.

Листок плюща був усе ще там.

Джонсі довгий час лежала і дивилася на нього. І потім вона покликала Сью, яка помішувала свій курячий бульйон над газовою плитою.

"Я була поганою дівчинкою, Сьюді, — сказала Джонсі. — Щось зробило так, що останній листок залишився тут, щоб показати, наскільки злою я була. Це гріх — хотіти вмерти. Ти можеш принести мені трохи бульйону, і трохи молока, і...ні; принеси мені ручне люстерко спершу, а потім обклади мене подушками, і я буду сидіти і спостерігати за тим, як ти готуєш".
