Натомість парадоксальний сон займається, скоріше за все, нашим розумом. Так вирішили нейрофізіологи, які вивчали пам’ять і увагу добровольців, позбавлених парадоксального сну. Спеціалістам у численних тестах вдалося вияснити, що після сну опитуваний найкраще повторює пройдену вправу, найліпше налаштований сприймати і навчатися нового. Якщо ж у сні відсутня фаза РЕМ-сну, то відсутній і ранішній пік уваги та здатність до навчання. Про цей феномен відомо кожному школяреві: якщо домашнє завдання повторити перед сном, то на ранок усе вкладеться у голові найкращим чином. Вранці, після хорошого сну, якось самі по собі вирішуються усі важкі проблеми, знаходиться вихід із ситуації, яка ще недавно здавалася безвихідною[11].
Важливим досягненням у вивченні функцій сну було винайдення методів, які дають змогу лікувати хвороби — наприклад,шизофренію.
2.3. Вирішення проблем у снах — приклади з життя науковців
Винахідник Елас Хоу довгі роки працював над однією маленькою, але дуже важливою деталлю, яка потрібна була йому для того, щоб завершити створення машини. Але йому ніяк не вдавалася ця деталь. Вона була ніби міраж, який зникав, щойно йому здавалось, що близько підійшов до розв'язання проблеми. Й ось одного разу вночі йому наснився сон, в якому на нього напали дикуни, озброєні списами з подовженими отворами на кінцях. Коли чоловік Елас прокинувся, то зрозумів, що нічний кошмар допоміг розв'язати його проблему: вушко голки повинно розташовуватись на її кінчику! Елас Хоу нарешті зміг закінчити розробку свого винаходу — швейної машинки.
Історія сновидінь нараховує велику кількість схожих історій, які показують неймовірну магію наших нічних сновидінь. Узяти, наприклад, Нільса Бора. Коли йому наснилось, що планети прив’язані до мотузки, яка оточувала Сонце, він зміг побудувати свою теорію з планетарної будови атома. Дмитро Менделєєв довго думав над систематизацією хімічних елементів, і у сні явилась його періодична таблиця. А. Ейнштейн практично “виносив у сні” свою теорію відносності — він дрімав, коли ця теорія йому з’явилась. Кажуть, що він умів усвідомлювати себе уві сні, можливо, саме так він і робив відкриття. Річард Бах, автор повісті “Чайка по імені Джонатан Лівінгстон”, побачив у сні другу частину своєї книги — через вісім років після того, як написав першу. Інгмара Бергмана на створення фільму “Шепіт і крики” та "Час вовка", теж надихнув сон.
Англійський поет Семюель Колрідж дрімав якогось ранку. Останні слова, які він прочитав, перед тим як заснути, були: “Хан Кубла наказав побудувати палац”. Через три години Колрідж прокинувся, і в голові його було близько трьохсот віршованих дяків про Кубла Хана. Він почав їх записувати, але на сорок п’ятому рядку його зупинив відвідувач. Повернувшись до роботи через годину, письменник не міг уже нічого згадати, натхнення зникло, шедевр так і залишився незавершеним.
Сон про змію допоміг німецькому хіміку Фредеріку Кекуле зрозуміти молекулярну структуру бензолу. В його сні танцюючі атоми раптом перетворились на змію з власним хвостом у роті, а коли він прокинувся, — то зрозумів, що структура, яку він шукав, має форму кільця.[1, глава 1, с.13-14]
Мері Шеллі написала “Франкенштейна” після того, як просиділа зі своїми родичами та друзями, слухаючи і розповідаючи історії про примар. Перед тим як лягти спати, вона вирішила, що напише роман жахів. Цієї ночі їй наснився страшний сон, який ліг в основу її роману. [2, глава 5, с.59]
Багато творчих людей, серед яких письменники: Чарльз Дікенс, Говард Лавкрафт, Роберт Стівенсон, сучасна Стефані Маєр і художник-сюрреаліст Сальвадор Далі, Орсон Уельс, Амі Тан, Стів Ален, Грехам Грін, Барбара Стрейзанд, Рен Маґрітт, К.С. Льюіс, Д.Х. Лоуренс, Емілі Бронте, Едгар По, Т.С. Емот, Анна Райс.[2, глава 26,с.303] композитори: Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен, Ріхард Вагнер, Джузеппе Тартіні, Камиль Сен-Санс та ін., брали сюжети своїх творів із власних снів. [3, глава 1, с.7]  У царині кінематографу створено чимало фільмів, сюжети яких навіяні сновидіннями. Прикладом тут можуть бути «Минулого року у Марієнбаді» Алана Реснейса, постановка п’єси Юдіт Гест «Звичайні люди». Нарешті, відомий гравець у гольф, Джек Ніклас, якось заявив, що зробив у сні відкриття, яке на десять ударів скоротило проходження дистанції.
