"Мій любий лікарю, —  промовив Найт трохи жорстко. — Хотів би нагадати, що я не гравець".
"Прошу мене вибачити, — відповів я. — Але я не вірю, що ви знайдете Джолнса".
Кеб зупинився перед однією з найкрасивіших будівель на вулиці. Перед будинком крокував туди-сюди чоловік з довгими рудими вусами, з бляхою поліцейського на лацкані пальта. Час від часу чоловік прибирав свої вуса, щоб обтерти обличчя, аж тоді я впізнав добре знайомі риси видатного нью-йоркського детектива. Джолнс пильно стежив за дверима і вікнами будинку.
"Отже, лікарю,  — промовив Найт, не в змозі притлумити переможні нотки в голосі,  — ви бачили? "
