Маргарита посміхнулась і спробувала відсунути від себе склянку.

— Сміливо пийте, — сказав Воланд, і Маргарита одразу взяла склянку в руки. — Гелло, сідай, – звелів Воланд і пояснив Маргариті: — Ніч із повним місяцем — святкова ніч, і я вечеряю в тісній компанії наближених і слуг. То як ви почуваєтеся? Як пройшов цей виснажливий бал?

— Приголомшливо! — заторохтів Коровйов, — усі зачаровані, закохані, подавлені, стільки такту, стільки вміння, чарівності і шарму!

Воланд мовчки підняв і цокнувся з Маргаритою. Маргарита покірно випила, думаючи, що тут же їй і буде кінець від спирту. Але нічого поганого не відбулось. Живе тепло потекло по її животу, щось м'яко стукнуло в потилицю, повернулись сили, ніби вона встала після довгого бадьорливого сну, окрім того, відчула вовчий голод. І при згадці про те, що вона не їла нічого з учорашнього ранку, він ще більше розігрався. Вона стала жадібно ковтати ікру.
