Кентуріон витягнув із одного з двох чохлів на поясі брудного хлібного ножа і подав його прокураторові, а сам пішов.
— А в кого взяв ножа?
— У хлібній крамничці біля Хевронських воріт, як входиш у місто, одразу ж наліво.
Пилат подивився на широке лезо, чомусь перевірив пальцем, чи гострий ніж, і сказав:
— Щодо ножа не хвилюйся, ніж повернуть у крамничку. А тепер мені потрібне друге: покажи хартію, котру ти носиш із собою, і де записані слова Єшуа.
Левій з ненавистю подивився на Пилата й посміхнувся такою недоброю посмішкою, що обличчя його спотворилось повністю.
— Усе хочете забрати? Й останнє, що маю? — запитав він.
— Я не сказав тобі "віддай", — відповів Пилат, — я сказав "покажи".
Левій порився за пазухою й витягнув сувій пергаменту. Пилат узяв його, розгорнув, розстелив поміж вогнів і, жмурячись, почав вивчати малорозбірливі чорнильні знаки. Важко було зрозуміти ці криві рядки, і Пилат морщився та схилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках. Йому вдалося усе ж таки розібрати, що написане являє собою незв'язний ланцюжок якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків. Дещо Пилат прочитав: "Смерті немає... Учора ми їли солодкі весняні баккуроти.
