Подрімавши трохи, Іван новий хитро спитав у старого Івана:
— Так хто ж я такий у цьому випадку?
— Дурень! — чітко сказав десь бас, що не належав жодному з Іванів та був надзвичайно схожий на бас консультанта.
Іван, чомусь не образившись на слово "дурень", але навіть приємно здивувавшись йому, посміхнувся і в півсні затих. Сон крався до Івана, і вже привиділася йому пальма на слоновій нозі та кіт пройшов повз — не страшний, а веселий, та, словом, ось-ось накриє сон Івана, як раптом решітка беззвучно поїхала вбік, і на балконі виникла таємнича фігура, що ховалася від місячного сяйва, і погрозила Івану пальцем.
Іван без жодного переляку припіднявся на ліжку та побачив, що на балконі є чоловік. І цей чоловік, притискаючи палець до губ, прошепотів:
