І, дивна справа: такій діловій людині, як фіндиректор, найпростіше було б, звісно, подзвонити туди, куди вирушив Варенуха, і дізнатися, що з ним сталося, тимчасом він до десятої години вечора не міг змусити себе це зробити.
О десятій, майже змусивши себе, Римський зняв трубку з апарата і тут-таки переконався в тому, що його телефон мертвий. Кур'єр доповів, що й інші апарати у будівлі зіпсувалися. Ця, звісно, неприємна, але не  надзвичайна подія чомусь остаточно похитнулa фіндиректора, але водночас і втішилa: відпала потреба дзвонити.
Тоді як над головою фіндиректора загорілася і замиготіла червона лампочка, сповіщаючи про початок антракту, увійшов кур'єр і повідомив, що приїхав іноземний артист. Фіндиректора чомусь перетрусило, і, ставши темнішим за хмару, він вирушив за куліси, щоб приймати гастролера, оскільки більше приймати було нікому.
