2.2. Функції снів
Для чого потрібен сон?
Поки що ніхто не знає відповіді на це запитання, але дещо все ж таки відомо. Розгляньмо деякі епізоди з тривалого процесу вивчення снів:
1. Щоб вияснити, для чого потрібен той чи інший орган, потрібно його відрізати або пошкодити. А потім подивитися, чого організму не буде вистачати, чи зможе він без нього обійтися, а якщо і зможе, то яким чином. Так само і зі сном. Щоб виявити, для чого він потрібен, треба не давати спати піддослідному об’єктові.
Вважається, що першим експериментатором на цьому ґрунті став французький суд, який засудив до смерті одного китайця за вбивство дружини. Вироком було позбавити вбивцю сну. До нього приставили трьох стражників, які по черзі змінювали один одного. Вони повинні були будити покараного. Через десять днів убивця молився: “Страчуйте мене, четвертуйте, розстріляйте, повісьте або дайте мені отрути — тільки зупиніть ці нелюдські страждання!”. Про цей випадок повідомлялось у медичному журналі 1859 року.
Зрозуміло, що у наукових цілях людей таким стражданням не піддавали, хоча на волонтерах перевірили, як себе почуває людина, яка не спала кілька діб. Масові експерименти почались у 60-ті роки. Виявилось, що на п’яту добу в людини погіршується зір і слух, можуть початися галюцинації, порушується координація рухів, розсіюється увага, вона не спроможна до цілеспрямованої діяльності. За час експерименту, більша частина людей, незважаючи на постійне харчування, втратили у вазі. На восьмий день основна маса піддослідних відмовилась продовжувати експеримент, лише троє заявили, що можуть і далі не спати, тільки б їм побільше заплатили. Але експериментатори вже самі від цього відмовились, бо власне стомилися теж. Цікаво, що нормальний сон після цього досліду відновився у всіх за наступні добу-дві. Як свідчить книга рекордів Гіннеса, рекордсменом став Ренді Гарднер, який провів без сну 264 години, тобто близько 11 діб.
Проте на тваринах ці досить жорстокі досліди були доведені до кінця. Ще в кінці XIX століття ці експерименти провела російська вчена, лікар М. М. Манасеїна. У її дослідах позбавлені сну собаки, через два-три тижні вмирали, всі, без винятків. При цьому жодної дійсної причини смерті виявити не вдалося — всі системи органів і тканин виглядали цілком нормально. Пізніше, схожі експерименти повторили і на інших тваринах — і з тим самим сумним кінцем і з тієї самої незрозумілої причини. За твердженнями Ральфа Грінспена, навіть мухи і таргани помирають, якщо їм не давати відпочивати.
2. Після відкриття фазової картини сну було проведено більш точні досліди на тваринах. Ці досліди повинні були відкрити, яку функцію виконує конкретна фаза сну. Вперше таке було зроблено в 60-ті роки минулого століття в лабораторії Речшаффена. Піддослідну мишу саджали на майданчик завбільшки з денце квіткового горщика, а сам майданчик поміщали в центр маленького басейну з водою. Таким чином, майданчик міг крутитись. Коли тварина засинала, то столик починали повільно крутити. Поки тривали фази дрімоти і повільного сну, м’язи залишались в тонусі, і тварина утримувалась на майданчику. Як тільки наступала фаза швидкого сну, то м’язи повністю розслаблялись, і доцентрові сили скидали мишу у воду. Тварина одразу прокидалась і починала цикл сну з самого початку. Через 40 днів такого життя, миша помирала. Контрольна тварина, яку будили в ті самі моменти, але не вибірково відносно фази сну, виживала. Звичайно, якщо сплячу тварину кидати у холодну воду, то вона може просто померти від стресу. Але навіть миші, розбуджені більш щадливим методом, все одно неминуче помирали.
