Одне з найпопулярніших питань до мене від старих знайомих:
чому я перейшла на українську в повсякденні?

Річ  у тому, що коли в академії я вперше скуштувала москалів на сніданок, мені дуже сподобалось.

Шютка.

Я з російськомовної сім'ї, а тому майже все своє життя розмовляла російською.
Проте одного дня 2019 року дівчина з цього фото запропонувала мені перейти на українську чисто по фану, для полегшення підготовки до власного висловлення на ЗНО.

ЗНО давно минуло, а українська лишилась.
І насправді все просто.
Я спілкуюсь мовою КРАЇНИ, в якій живу, і принципово не переходжу на мову агресора.

— Всього лиш мова, що тут такого?!
— Це питання громадянської свідомості, бо бути аполітичним легко, коли хлопці на сході віддають життя за те, щоб ти мав змогу спокійно спати.

Хай там як, російську досі вважаю частиною своєї ідентичності, а тому іноді тупі жарти і каламбурчики народжую рідною.

Фанфакт: моя собака не розуміє української, тому вона скоріше Бєтя, аніж Беатріччі.
