— Ні, все-таки ... треба. Все-таки воно його того ... трошки на розум наставить. Чи не зайве ...

Диякон дістав зі столу конверт, але перш ніж вкласти в нього лист, сів за стіл, посміхнувся і додав від себе внизу листа: «А до нас нового штатного доглядача прислали. Цей спритніший за попереднього. І танцюрист, і балакун, і на всі руки майстер, так що Говоровського дочки від нього в захваті. Військовому начальнику Костиреву теж, кажуть, скоро відставка. Пора!» І дуже задоволений, не розуміючи, що цієї припискою він украй зіпсував суворий лист, диякон написав адресу і поклав лист на найбільш видне місце столу.

Козак

Орендар хутора Низи Максим Торчаков, бердянський міщанин, їхав зі своєю молодою дружиною з церкви та віз тільки що освячену паску. Сонце ще не сходило, але схід уже рум'янів і золотився. Було тихо ... Перепілка кричала свої «пити підемо! пити підемо!», та далеко над курганчиком носився шуліка, а більше в усьому степу не було помітно жодної живої істоти.
