"У поліцію. Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного. Заява. Вчора ввечері я прийшов з покійним М.А.Берліозом на Патріарші пруди..."

І відразу поет заплутався, головно через слово "покійний". З місця виходила якась нісенітниця: як це так — прийшов із покійним? Не ходять покійники! Дійсно, чого доброго, за божевільного приймуть!

Подумавши так, Іван Миколайович почав виправляти написане. Ось що вийшло: "...з М. А. Берліозом, унаслідок покійний...". І це не задовольняло автора. Довелось застосувати третю редакцію, а та виявилась ще гірша за перші дві: "...Берліозом, який потрапив під трамвай..." — а тут ще причепився цей нікому не потрібний композитор-однофамілець, і довелося вписати:"...не композитором..."

Намучившись з цими двома Берліозами, Іван усе перекреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного, щоб неодмінно привернути увагу читача, і написав, що кіт сідає у трамвай, а потім повернувся до епізоду з відрізаною головою. Голова і передбачення консультанта привели його до думки про Понтія Пилата, і для більшої переконливості Іван вирішив усю розповідь
про прокуратора викласти повністю з того самого моменту, як той у білому плащі з кривавою підкладкою вийшов у колонаду Іродового палацу.
