Запала мовчанка. Стичкін почав голосно висякати носа, а сваха розчервонілася та, соромливо дивлячись на нього, запитала:
— А ви скільки отримуєте. Миколо Миколайовичу?
— Я? Сімдесят рублів, не враховуючи премій ... Окрім того, ми маємо дохід від стеаринових свічок та зайців.
— Мисливством займаєтесь?
 — Ні, "зайцями" в нас називають безквиткових пасажирів.
Минула ще хвилина в мовчанні. Стичкін піднявся та схвильовано почав ходити по кімнаті.
— Мені молодої жінки не треба, — сказав він. — Я людина літня, і мені потрібна, така... нібито як ви...солідна...і нібито вашої статури.
— Бозна що ви говорите...– захихикала сваха, прикриваючи хусткою своє почервоніле обличчя.
— Що ж тут довго думати? Ви мені по серцю та для мене ви підходите у ваших якостях. Людина я позитивна, твереза та, якщо вам подобаюсь, то... що ж краще? Дозвольте вам зробити пропозицію!
