"Сьюді, я була поганою дівчинкою, — сказала Джонсі. — Щось змусило той останній листочок ще висіти, щоб показати мені, наскільки поганою я була. Це гріх хотіти померти. Ти можеш принести мені трішки бульйону та молока з портвейном. А ні, принеси мені спочатку дзеркальце та постав ще подушки мені під спину, я сидітиму і дивитимуся, як ти готуєш".

За годину вона сказала:

"Сьюді, я сподіваюся, що колись зможу намалювати Неаполітанську затоку"

Лікар приходив в обід, і Сью мала нагоду вийти в коридор, коли він ішов.

"Рівні шанси,— сказав лікар, беручи в свої долоні худу та тремтячу руку Сью. — З хорошим доглядом ти переможеш. А зараз мені треба йти вниз до іншого пацієнта. Його звати Берман, здається, він — художник. у нього теж пневмонія. Він старий, слабкий чоловік, і хвороба протікає в нього важко. Я думаю, у нього немає шансів, та ми госпіталізуємо його сьогодні, щоб йому було комфортніше".
