Грабіжник, який побілів,як крейда, підскочив і хотів утекти, але гості затримали його і передали правосуддю. Там його і всю банду судили за їхні безчесні вчинки. Велетню і швецю швеця, котрий був великим хвальком, але поганим платником, спало на думку трохи пройтися й оглянутися в лісі. Щойно зміг, він покинув майстерню, пройшов по дорозі, через міст і східці, то тут, то там, тільки вперед і вперед. Коли він вийшов на вулицю, в блакитній далечині виднілася крута гора, трохи далі величезна вежа, яка височіла над темним і густим лісом. "Боже милий, — викрикнув швець, — що це таке?" і після того як його заполонила допитливість, він бадьоро продовжив іти. Підійшовши ближче, він роззявив рота і витріщив очі, бо у вежі були ноги, вона стрибнула на одне місце під крутою горою і постала перед швецем здоровенним велетнем. "Що ти тут хочеш, маленька мушко?" — прокричав він таким голосом, що, здавалось, звучав відусіль. Швець прошепотів: "Я хотів глянути, чи можу я заробити на шматок хліба в лісі".
"Коли прийде час, — сказав велетень, — можеш пригодитись мені в службі".
"Якщо доведеться, то чому б ні. Але що я отримаю як нагороду?"
"Що ти отримаєш як нагороду? — повторив велетень — це ти почуєш зараз".
