«До міліції.  Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного.  Заява.  Вчора ввечері я прийшов з покійним М. А. Берліозом на Патріарші Ставки...»

 І відразу поет заплутався, головним чином через слова «покійним».  Одразу виходила якась нісенітниця: як це так — прийшов з покійним?  Не ходять небіжчики!  Дійсно, чого доброго, за божевільного приймуть!

 Подумавши так, Іван Миколайович почав виправляти написане.  Вийшло таке: «... з М. А. Берліозом, згодом покійним ...».  І це не задовольнило автора. Довелося застосувати третю редакцію, а та виявилася ще гіршою за перші дві: «... Берліозом, який потрапив під трамвай ...» — а тут ще причепився цей нікому не відомий композитор-однофамілець, і довелося вписати: «... не композитором ...»

 Намучившись з цими двома Берліозами, Іван усе закреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного, щоб негайно привернути увагу читача, і написав, що кіт сідав у трамвай, а потім повернувся до епізоду з відрізаною головою. Голова і пророкування консультанта привели його до думки про Понтія Пилата, і для більшої переконливості Іван вирішив всю розповідь про прокуратора викласти повністю з того самого моменту, як той у білому плащі з кривавою підкладкою, вийшов у колонаду іродового палацу.
