"Вибачте, — сказав я. — Але я не думаю, що ви знайдете Йолнеса".

Таксі зупинилось перед однією з найгарніших резиденцій на вулиці. Перед будинком ходив угору-вниз чоловік із довгими рудими вусами, на відвороті пальто якого був значок детектива. Зараз і потім чоловік підкрутить вуса, щоб виерки своє обличчя, і тоді я впізнаю в мить добре знайомі риси відомого нью-йоркського детектива. Джолнес пильно стежив за дверима та вікнами будинку.

"Добре, лікарю,— сказав Найт, не в змозі придушити ноту тріумфу в його голосі, —ти бачив?"

"Це неймовірно. Неймовірно! — я не міг не вигукнути, коли наше таксі стартувало у зворотному напрямку. —Але як ти це зробив? Яким процесом індукції ..."
