Кентуріон вийняв з одного з двох чохлів на поясі брудний хлібний ніж і подав його прокуратору, а сам пішов.

 — А у кого взяв ножа?

 — У хлібній крамниці біля хевронських воріт, як увійдеш у місто, одразу ж вліво.

Пилат подивився на широке лезо, спробував пальцем, чи гострий ніж для чогось і сказав:

 — Щодо ножа не турбуйся, ніж повернуть у крамницю. А тепер мені потрібна друга: покажи хартію, яку ти носиш зі собою і де записані слова Ієшуа.

Левій з ненавистю подивився на Пилата і посміхнувся такою недоброю посмішкою, що лице його спотворилося абсолютно.

 —Все хочете забрати? Й останнє, що маю?  — запитав він.

 — Я не сказав тобі  — віддай,  — відповів Пилат,  — я сказав  — покажи.

Левій понишпорив за пазухою і вийняв сувій пергаменту. Пилат узяв його, розгорнув, розстелив між вогнями та, мружачись, став вивчати нерозбірливі чорнильні знаки. Важко було зрозуміти ці кострубаті рядки, і Пилат кривився, і схилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках. Йому вдалося все-таки розібрати, що записане є незв'язним ланцюжком якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків. Дещо Пилат прочитав: «Смерті немає ... Вчора ми їли солодкі весняні банкрути ...»
