Потрапивши в тінь ледь зазеленілих лип, письменники найперше кинулися до строкато розфарбованої будочки з написом «Пиво і води».

Так, варто згадати  про першу дивовижу цього страшного травневого вечора. Не тільки біля будочки, а й в усій алеї, паралельній до Малої Бронної вулиці, немає жодної людини. Тоді, коли вже, здається, і сил не було дихати, коли сонце, розжаривши Москву, в сухому тумані хилилося кудись за Садове кільце, — ніхто не прийшов під липи, ніхто не сів на лаву, порожня була алея.

— Дайте нарзану, — попросив Берліоз.

— Нарзану нема, — відповіла жінка в будці і чомусь образилася.

— Пиво є? — хрипким голосом запитав Бездомний.

— Пиво привезуть до вечора, — відповіла жінка.

— А що є? — запитав Берліоз.

— Абрикосова, тільки тепла, — сказала жінка.

— Ну, давайте, давайте, давайте! ..

Абрикосова дала рясну жовту піну, і в повітрі запахло перукарнею. Напившись, літератори негайно почали гикати, розплатилися і сіли на лавці обличчям до ставка і спиною до Бронної.
