Вона прогнала дівчину. Коли бідолаха дійшла до долини, побачила вона перед собою нагромадження брил. Її сил було недостатньо, щоб зрушити з місця хоча б найменший камінь. Вона сіла додолу і заплакала, але сподівалася на допомогу доброї старої. Довго чекати не довелося, вона прийшла і втішила дівчину: "Просто ляж там у тіні і поспи, а я збудую тобі замок. Якщо він тобі сподобається, будеш там жити". Коли дівчина пішла, стара, доторкнулась до сірих брил. Вони одразу заворушилися, зсунулися і стали так, наче це гіганти звели таку стіну. На ній здійнялася будівля і здавалося, що безліч рук непомітно почали працювати і клали камінь на камінь. Земля гриміла, колони зводилися і ставали поруч одна одної. На даху з'явилася черепиця, а опівдні вже повертався чудовий флюгер у вигляді золотої панночки у легкому вбранні на верхівці вежі. До вечора був уже готовий і інтер'єр замку.
