Тут адміністратор підстрибнув і закричав так, що Римський здригнувся.
— Згадав! Згадав! У Пушкіному відкрилася чебуречна "Ялта"! Усе зрозуміло! Поїхав туди, напився та тепер звідти телеграфує!
— Ну, це вже занадто, — смикаючись щокою, відповів Римський, і в очах його горіла справжня важка злість, — ну що ж, дорого йому ця прогулянка обійдеться, — тут він раптом затнувся й нерішуче додав: — Але як же, адже карн7ий розшук...
— Це дурниця! Його власні жарти, — перебив експансивний адміністратор і запитав: —А пакет везти?
— Обов'язково, — відповів Римський.
І знову відчинилися двері, і ввійшла та сама... "Вона!" — чомусь із тугою подумав Римський. І обидва встали назустріч поштарці.
Цього разу у телеграмі були слова:
"Дякую підтвердження терміново п'ятсот карний розшук мені завтра вилітаю Москву Лиходєєв".
— Він із глузду з'їхав... — ледь  вимовив Варенуха.
Римський же продзвенів ключем, витягнув із ящика неспалюваної каси гроші, відрахував п'ятсот рублів, подзвонив, вручив кур'єру гроші та послав його на телеграф.
