Поліцейський розвернув свій кеб і ступив десь два кроки.
"Я вже їхатиму. Сподіваюся, твій друг з'явиться і з ним усе буде добре. Поквапиш його?"
"Краще не буду! — сказав інший. — Дам йому щонайменше пів години на перевірку. Якщо Джиммі десь є і він живий, то буде вчасно. Так було завжди, офіцере".
"На добраніч, сер" — сказав поліцейський у своєму ритмі, перевіряючи двері, у які він зайшов.
На вулиці бридко крапав дрібний дощ, і вітер піднявся із ледве відчутного до сильного. Декілька збуджених пасажирів у тому кварталі тихо та безладно поспішали, натягнувши комірці своїх пальт, щоб захиститися від нещадного вітру. А у дверях будівельного магазину чоловік, що пройшов близько тисячі миль, щоб бути вчасно на зустрічі, можна сказати, що практично абсурдно курив із своїм другом молодості та на щось чекав.
