Римський стукнув себе кулаком по голові, плюнув і відскочив від вікна.
Він просидів деякий час коло стола, прислухаючись до вулиці. Свист у різних точках досягав найвищої сили, а потім став затихати. Скандал, на подив Римського, стих якось несподівано швидко.
Настала пора діяти, доводилось пити гірку чашу відповідальності. Апарати були відремонтовані під час третього поділу. Необхідно було телефонувати, сповістити про те, що сталося, просити про допомогу, виправдовуватись, валити все на Лиходєєва, вигороджувати себе і так далі. Тьфу ти, дідько! Два рази засмучений директор клав руку на трубку і двічі її знімав. І раптом у мертвій тиші кабінету сам апарат задзвенів прямо в обличчя  фіндиректора, і той здригнувся й похолов…. "Проте у меня гарно стрепенулися нерви",一 подумав він і підняв слухавку, одразу ж відсахнувся від неї і став біліший від паперу. Тихий, водночас вкрадливий і розпусний жіночий голос прошепотів у трубку:
