Чому фінська модель освіти — це катастрофа для України?

Періодично в мене в стрічці знову випливають різні теоретики й цілі професори бізнес-шкіл, які аргументують про користь для України фінської моделі освіти.

Як людині, що довкола системи освіти крутиться вже десь 17 років, мені є що сказати.

Проблема більшості теоретичних моделей у тому, що до того моменту, як ви побачите її успіх чи неуспіх, мине 20–30 років. Потрібно, щоб учні пройшли повний цикл навчання, а потім 10–20 років роботи і вийшли на пік кар’єри. Більшість авторів реформ до того часу втрачає вагу й цікавість до теми. І відособлено важко виміряти — чи це реформа успішна, чи інші чинники мали вплив.

У нас найчастіше насамперед фінський досвід асоціюють з економічними успіхами та задоволеними життям громадянами.
Якщо з останнім я ще можу погодитися, то з першим категорично ні. Фінська модель — фантастично неефективна.

Як у батька в мене, звісно, є егоїстичне бажання, щоби моя дитина була задоволена життям і ніколи не знала нестатків.
Проте в нас як у суспільства має бути вищий інтерес, щоб наші гроші, перерозподілені через систему освіти, були витрачені максимально ефективно і принесли в майбутньому ріст статків усього суспільства.

Якщо подивитися на графік витрат на освіту у Фінляндії, то вони не падали нижче 10.91 % ВВП з 1981-го року. Водночас ріст ВВП Фінляндії не назвеш видатним. Він повторює траєкторію більшості інших європейських країн і є посереднім (порівняйте з Польщею наприклад, звісно, є різниця в абсолютних цифрах, але в 1981-му у Фінляндії теж були абсолютно невисокі цифри). З чого я швидше зробив би висновок, що відсоток витрат на освіту після певного рівня досягає насичення й не додає приросту економіці.

Що, на мою думку, дає економічний розвиток? Культура конкуренції, успіху. Те що американці називають Grit. Саме тому в Ізраїлі та США відсоток нобелівських лауреатів із фундаментальних наук та компаній-лідерів індустрії непропорційно більший, ніж у країнах Європи разом узятих. І так — це та культура, що спричиняє стрес і неврози.
А фінська модель освіти виховує посередність. Я, звичайно, певен, що в середньому їхній школяр освіченіший за українського. Але в нього немає мрій полетіти в космос. А якщо і є, то суспільство вб’є цю мрію.

Якщо говорити про те, яка модель потрібна Україні?

Люди, що просувають фінську модель без заходів зі зміни культури, є шкідниками та демонструють глупство.
Ми недосить багаті, щоби фінансувати неефективну модель і маємо екзистенційну загрозу зі Сходу, щоби миритися з повільним економічним ростом.
Нам треба розглядати модель Ізраїлю, можливо, Польщі (я не певен, що успіх їхньої моделі не пов’язаний зі статусом ЄСівського офсорсу Німеччини), а не країни в стадії декаданства.

Коли ви персонально хочете добробуту Фінляндії вже зараз, вам потрібно туди емігрувати. Бо в Україні Фінляндія сьогодні неможлива без Фінляндії Маннергейма. Це еволюційний процес і екстерном його пройти неможливо.

#ДумкиВголос #ДиваннаФілософія #ШкідливіПоради
