— І до того ж мій візник поїхав.  Не знаю, куди подітися. Ви були б дуже люб'язні, якби дозволили мені побути тут у сінях, поки мине дощ.

 — А?  Bien [114], monsieur.  Ви знімайте калоші і йдіть сюди. Це нічого, можна.

 Француз замкнув двері і ввів Жиркова в маленьку, дуже знайому залу. У залі було все по-старому, тільки на столі стояла пляшка з червоним вином і на стільцях, поставлених у ряд серед зали, лежав вузький, тонесенький матрацик.

— Холодно, — сказав Буазо, ставлячи на стіл лампу.  — Я тільки вчора приїхав з Парижа.  Скрізь карьошо, тепло, а тут в Расея холод і ці Кумир ... Крамор ... les cousins. [115] Проклятий Кузан.

 Буазо налив пів склянки вина, зробив дуже сердите обличчя і випив.

 — Всю ніч не спав, — сказав він, сідаючи на матрацик.  — Les cousins і якийсь бугай усе дзвонить, питає Злюшкін.
