Шляхетний батько злісно витріщає очі на газетяра, робить обурений жест і каже тоном зневажливого трагіка:

— Як хочеш, а я ще вип'ю!

— Ах ... ну до чого? Вже достатньо випив!

— Та що ти морщишся? Адже знижка! Я сам не п'ю, так як не випити, якщо ...

Приятелі випивають і хвилину тупо дивляться один на одного, згадуючи тему розмови.

— Звичайно, у будь-кого свій погляд, — бурмоче газетник, — але треба бути дуже  пристрасним і упередженим, щоб не погодитися, що, наприклад, Горєва [88] ...

— Роздули! — перебиває благородний батько. — Шматок льоду! Талановита риба! Цирль-манірліх! Талан є, не сперечаюся, але немає вогню, сили, немає цього, розумієш ти, перцю! Що таке її гра? Порція фісташкового морозива! Лимонадна водиця! Коли вона грає, у хорошого, тямущого глядача на вусах і бороді паморозь сідає! Та й узагалі в Росії немає вже справжніх актрис ... немає! Днем з вогнем не знайдеш ... Якщо й бувають талановиті, то скоро миготіють і гинуть від нинішнього напрямку ... І акторів немає ... Наприклад, узяти хоч вашого Писарєва [89] ... Що це таке?
