— Скажіть, яку б мені почитати психологію? — почав він розумну розмову, сильно зморщивши ніс.

— А навіщо це вам?

— Без знання психології не можна бути вчителем. Перш ніж учити хлопчика, я повинен пізнати його душу.

Я сказав йому, що однієї психології мало для того, щоб пізнати душу хлопчика, і до того ж психологія для такого педагога, який ще не засвоїв собі технічних прийомів навчання грамоти та арифметики, є такою ж розкішшю, як вища математика. Він охоче погодився зі мною і став описувати, яка важка і відповідальна посада вчителя, як важко викорінити в хлопчика схильність до зла і забобонів, змусити його мислити самостійно і чесно, вселити йому справжню релігію, ідею особистості, свободи та ін. У відповідь на це я сказав йому щось. Він знову погодився. Взагалі він дуже охоче погоджувався. Очевидно, все «розумне» не сиділо в його голові міцно.
