— Люди без причини не помирають, — сказав лікар.

— Так, звісно, але все ж таки... не можу припустити, щоб вона отруїлась. Але дивно, як до цього часу мені на гадку не спадала можливість такої смерті!.. І ніхто не думав про це! Всі були здивовані, що її пророцтво збулося, і думка про можливість... такої смерті була далекою... Та й не може бути, щоб вона отруїлась! Ні!

Слідчий задумався. Думка про дивно померлу жінку не залишала його і під час розтину. Записуючи те, що диктував йому лікар, він похмуро рухав бровами і тер собі лоба.

— А хіба є такі отрути, які вбивають за чверть години, мало-помалу і без усякого болю? — спитав він у лікаря, коли той розтинав череп.

— Так, є. Морфій, наприклад.

— Хм... Дивно... Пам'ятаю, вона тримала в себе щось схоже... Та навряд чи!
