Мовчання тривало довго, але згодом його порушила дивна поведінка приведеного до Пилата. Він змінився на обличчі, похитнувся і якби не схопився брудною рукою за край столу, вже  упав би.
— Що з тобою? — запитав його Пилат.
— Нічого, — відповів Левій Матвій і зробив такий рух, неначе щось проковтнув. Тонка, гола, брудна шия набухла і знову спала
— Що з тобою, відповідай, — повторив Пилат.
— Я втомився, — відповів Левій і сумно поглянув на підлогу.
— Сідай, — промовив Пилат і показав на крісло.
Левій недовірливо глянув на прокурора, пішов до крісла, налякано покосившись на золоті бильця, сів не в крісло, а поруч — на підлозі.
— Поясни, чому ти не сів у крісло?  — запитав Пилат.
— Я брудний, я його забрудню, — сказав Левій, втупившись у підлогу
— Зараз тобі дадуть їсти.
