Тим, що піднімався на гору на п'ятій годині страждань розбійників, був командир когорти, який прискакав з Єршалаїма в супроводі ординарця. Ланцюг солдатів за помахом Пацюкобоя розімкнувся, і кентуріон віддав честь трибуну. Той, відвівши Пацюкобоя вбік, щось йому прошепотів. Кентуріон вдруге віддав честь і рушив до групи катів, які сиділи на камінні біля підніжжя стовпів. Трибун же направив свої кроки до того, хто сидів на триногому табуреті, який ввічливо піднявся назустріч трибуну. І йому щось неголосно сказав трибун, і обидва вони підійшли до стовпів. До них приєднався і начальник храмової сторожі.

Пацюкобій, презирливо покосившись на брудне лахміття, що нещодавно було одягом злочинців і від якого відмовились кати, відкликав двох з них і наказав:

一 За мною!

З найближчого стовпа було чутно хриплу беззмістовну пісеньку. Повішений на ньому Гестас наприкінці третьої години покарання збожеволів від мух та сонця і тепер тихо співав щось про виноград, але головою, покритою чалмою, часом усе-таки похитував, і тоді мухи в'яло здіймалися з його обличчя і знову повертались на нього.
