Маргарита промовчала, потім відповіла:

— Зрозуміло. Ця річ із чистого золота, відчувається через вагу. Що ж, я чудово розумію, що мене підкуплюють і тягнуть в якусь темну історію, за яку я дорого заплачу.

— І як це розуміти, — майже зашипів Азазелло, — ви знову?

— Ні, стривайте!

— Поверніть помаду назад.

Маргарита дужче стискала в руці коробку і продовжувала:

— Ні, стривайте... Я знаю, на що йду. Але йду на все через нього, тому що ні на що в світі більше немає надії. Але я хочу Вам сказати, якщо ви мене втратите, вам буде соромно! Так, соромно!
Я вмираю через любов! — і, вдаривши себе у груди, Маргарита подивилася на сонце.

— Поверніть назад, — агресивно зашипів Азазелло, — поверніть назад, до біса це все. Нехай відправляють Бегемота.
