Кот, відставивши від очей бінокль, тихенько штурхнув свого короля в спину. Той у розпачі закрив обличчя руками.

— Поганенькі справи, дорогий Бегемоте, — тихо сказав Коров'єв отруйним голосом.

— Становище серйозне, але аж ніяк не безнадійне, - відгукнувся Бегемот, - щобільше: я цілком упевнений в остаточній перемозі. Варто тільки гарненько проаналізувати стан.

Цей аналіз він почав виробляти досить дивним чином, саме став корчити якісь пики та підморгувати своєму королю.

— Нічого не допомагає, — зауважив Коров'єв.

— Ай! — скрикнув Бегемот, — папуги розлетілися, як я і передбачав!

Справді, десь далеко почувся шум численних крил. Коров'єв і Азазелло кинулися геть.

- А, дідько б вас узяв з вашими бальними витівками! — буркнув Воланд, не відриваючись від свого глобуса.

Щойно Коров'єв і Азазелло зникли, миготіння Бегемота прийняло посилені розміри. Білий король нарешті здогадався, чого від нього хочуть, раптом стягнув з себе мантію, кинув її на клітку і втік з дошки. Офіцер кинуте королівське вбрання накинув на себе і зайняв місце короля. Коров'єв і Азазелло повернулися
