— Що-с? — запитує начальник. — Як? — він відкидається на спинку стільця і ​​продовжує, обурюючись: — Що-с? А чому ж вам не їхати з вісімнадцятим номером? Говоріть ясніше, я нічого не розумію! Як? Накажете мені розірватися на частини?

Він сипле питаннями і без будь-якої видимої причини стає дедалі суворішим. Малахіна вже лізе в кишеню за гаманцем, але начальник, вкрай ображений і обурений невідомо чим, схоплюється зі стільця і ​​вибігає з кімнати. Малахіна, знизуючи плечима, виходить і шукає, з ким би ще поговорити.
Від нудьги чи з бажання завершити клопіткий день, або просто тому, що на очі йому трапляється віконце з вивіскою «Телеграф», він підходить до вікна і виявляє бажання послати телеграму. Взявши перо, він думає і пише на синьому бланку: «Термінова. Начальнику руху. Вісім вагонів живим вантажем. Затримують на кожній станції. Прошу дати швидкий номер. Відповідь заплачено. Малахіна».
