Але королева відповіла втретє: "Ні, я не відкривала заборонені двері". Тому Діва Марія знову спустилася на землю, та забрала в неї і третю дитину. Наступного ранку, коли всі про це дізналися, люди почали кричати: "Королева — людожерка! Її треба судити!", тепер король не міг ослухатися своїх радників. Суд усе-таки відбувся, і оскільки королева не змогла виправдатися, її засудили до смерті на вогнищі. Після того як розпалили багаття, її прив'язали до стовпа. Навколо неї почав палати вогонь, який наче розтопив її серце, і королева перед своєю смертю захотіла зізнатися, що це вона відчинила ті двері. Тоді вона вигукнула: "Маріє! Це я зробила!". І раптом пішов дощ, який загасив полум'я, а над королевою засяяло світло. Це була Марія з двома синочками та новонародженою дочкою на руках. Вона ласкаво мовила: "Той, хто кається в гріхах своїх — буде прощений!", розв'язала мотузку та передала королеві діток, подарувавши їй радість на все життя. Майстер Пфрим був маленьким, сутулим, але жвавим чоловічком, який і хвилини не сидів без діла. З його обличчя стирчав лише ніс, а шкіра була блідою та ураженою, волосся — сиве та брудне, очі — маленькі, але весь час блимали вправо-вліво.
