— Це вже другий , — подумав .
Цього разу вже не налякався , бо цей другий труп лежав на спині і не виказував жодних ознак життя і руху .
Скшетуський просто додав ходу , щоб не закритилася голова .
Очерет ставав все густіший , що , з однієї сторони давало безпечний сховок , з іншого — значно утруднювало похід .
Пройшло ще пів години , ще година , він все ще йшов , але все більше і більше втомлювався .
Вода в деяких місцях була така мілка , що не доходила йому до гомілки , хоча місцями мусив заглиблюватися по пояс .
Вимучувало теж незмірно довге витягування ніг із болота .
Піт заливав чоло , і водночас озноб пробивав від голови до п'ят .
— Що це таке ? — думав зі страхом в серці . — Невже я схибнувся ?
Болото якесь мовчазне ; а що як не розпізнаю місця серед болота і промину ?
