— Я не лікар . — кажу .
— Чому ти не підеш і не звернешся до лікаря ?
— Босе , — каже він , — лікар Хокінг пройшов двадцять миль , щоб побачити хвору людину .
Він єдиний лікар в місті , і містеру Бенксу дуже сильно погано .
Він відправив мені сокиру , щоб вгодити , отже , прийдіть .
— Як чоловік чоловіку , - кажу я , — Я поїду й огляну його .
Отже , я поклав бутилку ліків у портфель та пішов угору до маєтку мера , кінцевий будинок в селищі , з мансардною кришею та двома срібними псами на газоні .
Цей мер Бенкс увесь сховався у ліжку , що виднілися лише борода і ступні ніг .
Він створював внутрішній шум , який міг почути кожен у Сан-Франциско , хто гуляв у парку .
Молодий чоловік стояв біля ліжка , тримаючи стакан із водою .
